Схема – це, по суті, скорочений запис матеріалу, що вивчається. Використання схем дає можливість учителю допомогти учням виробити певний алгоритм запам`ятовування великого обсягу  матеріалу. У такій формі інформацію легко запам`ятовувати і за необхідності легко згадати.

Аналіз останніх публікацій. Перші графічні структурно-логічні сигнальні схеми (СЛСС) з географії були створені в кінці 80-х років М.С. Винокур та О.Я. Скуратовичем на основі ідей В.Ф. Шаталова про вивчення навчального матеріалу великими смисловими блоками, в яких логічно поєднувались усі структурні елементи наукового знання певного обсягу з чітко визначеними причинно-наслідковими зв'язками. Упродовж 90-х років в Україні було накопичено позитивний досвід розробки та застосування різноманітних графічних СЛСС. Серед цього різноманіття можна виділити листи опорних сигналів (М.С. Винокур), структурно-логічні схеми (О.Я. Скуратович, Л.І. Підоріна), опорно-інформаційні схеми (С.Г. Коберник), структурно-логічні конспекти (Л.П. Вішнікіна), графи (Л.С. Костенко), проблемно-символічні сигнали (П.А. Барабоха).

Мета статті. Розкриття основних технологій графіки, які доречно використовувати на уроках географії, та формування на їх основі творчої компетентності педагога в закладі освіти.

Виклад основного змісту. Кожний урок насичений інформацією, щоб учні запам`ятали її потрібно генералізувати навчальний матеріал. При цьому можна використовувати технології інтенсифікації навчання на основі опорних схем. Інформаційні схеми різноманітні і вони допомагають учню швидко засвоїти  і відтворити в пам`яті матеріал будь-якої теми. 

Схематичне унаочнення матеріалу   використовую на таких етапах уроку: мотивація навчальної і пізнавальної діяльності, вивчення нового матеріалу, закріплення вивченого матеріалу, підбиття підсумку уроку, а також під час актуалізації знань.

Опорно-інформаційні схеми ( ОІС) автори розглядають  як різновид схематичної наочності. Під цим розуміємо схематичне зображення певної частини теоретичного матеріалу і являє собою сукупність наукових понять, їхніх властивостей, ознак, відповідних фактів разом з взаємозв`язками та залежностями.  ОІС – це своєрідний графічний конспект, у  якому структурно подається найістотніша інформація з конкретної теми або розділу [5, с. 120]. 

         Опорність характеризується тим, що під час вивчення нового матеріалу маємо складений у логічній послідовності з використанням умовних позначень  і скорочень конспект, за допомогою якого можна швидко все повторити і пригадати.

         Інформаційність означає, що дана схема виступає носієм певної частини навчальної інформації з конкретного питання. Причому інформація міститься не лише безпосередньо в графічному конспекті, але й у наведених посиланнях, де вказуються необхідні джерела для розширення відповідних географічних знань, а саме: текст підручника, малюнки, карти атласу, додатки.

         Схематичність відповідно окреслює наявні зв`язки і залежності та відображає послідовність вивчення матеріалу.

         ОІС доцільно використовувати , починаючи з 6-7 класу, тоді відбувається поступовий перехід діяльності учнів від від суто репродуктивної ( 6-7 класи) до частково –пошукової ( 7-8 класи) і дослідницької ( 9-10 класи). Працюючи з ОІС регулярно,школярі поступово набувають елементів самостійності при засвоєнні наявної інформації. Листи опорних сигналів ( ЛОС ) на уроках географії є особливим видом наочності, де сконцентровано основний зміст навчального матеріалу. ЛОС являють собою смислові опори, які зображені у вигляді малюнків, окремих цифр, слів, фраз. Листи викликають у пам`яті дитини ланцюг асоціацій і служать сигналом для відтворення розповіді, що закодовані в цих опорах. Схематичний запис інформації допомогає учневі з`ясувати його логіку,  зосереджувати увагу на головному.Часто в ЛОС вводяться знаки питання, які примушують школярів відповідати на всі « Чому?», тобто шукати причинно-наслідкові зв`язки, а значить вчитись творчо мислити    [5, с. 124]. Це має бути доступний своєрідний план –конспект, за допомогою якого учень вмикає різні аналізатори пам`яті. 

Структурно-логічні схеми ( СЛС ) – це виклад програмового матеріалу блоками ( тема, розділ).

         Вивчення матеріалу за допомогою СЛС – один зі шляхів розвитку логічного мислення учнів. Щоб схеми стали джерелом пізнання нового матеріалу, необхідно формувати в учнів уміння складати і креслити різні їх види . Причому, це має бути не окремий урок, чи декілька уроків, а  поступово, упродовж років учитель спрямовує учнів на правильне складання схем. Для цього важливо знати принцип побудови кожного виду, а також мати навички та вміння читати їх, складати за ними характеристики, описи. Найкращих результатів можна досягти тоді, коли в процесі роботи ускладнювати як самі схеми, так і прийоми формування умінь і навичок. Основою для вибору опорно-узагальнювальних схем є зміст матеріалу, що вивчається, та його важливість.

         Вивчення географічних процесів і явищ завжди відбувається на основі чіткої класифікації і відбору матеріалу. Під час вивчення географії є теми, де графічна ілюстрація у вигляді класифікаційних схем може надати підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

         Вивчення теми починається із чіткого пояснення основного змісту параграфа підручника, матеріал повторюється на малюнках, карті, таблиці і по СЛС. Кількоразове повторення, записування чи перемальовування в зошит сприяє тому, що кожен учень не лише запам`ятовує новий матеріал, а й навчається його узагальнювати.

Технології графіки не називають інноваційними, але користь від них при цьому не зменшується, особливо якщо їх використання має систематизований характер.

         Схематичне відображення навчального матеріалу є доступним, універсальним за охопленням різноманітних питань змісту предмета. Ці схеми дають можливість сконцентруватися на головному, що допоможе учневі краще засвоїти матеріал.

         Схематизація географічної інформації виконує багатофункціональну роль у навчанні:

• сприяє засвоєнню нових знань;
• допомогає узагальнити знання, свідомо їх застосовувати;
• активізує  розумову діяльність учнів;
• сприяє формування умінь і навичок структурування та систематизації навчального матеріалу, що значно підвищує ступінь готовності учнів до самоосвіти;
• гарно ілюструють навчальний матеріал.