| Головна » Статті » Мої статті |
ІНФОРМАЦІЙНО – ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКИ У Концепції «Нова українська школа» виокремлено десять ключових компетенцій: спілкування державною (рідною у разі відмінності) мовою, спілкування іноземними мовами, математична компетентність, основні компетентності у природничих науках і технологіях, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя, ініціативність і підприємливість, соціальна та громадська компетентність, обізнаність та самовираження у сфері культури, екологічна грамотність і здорове життя [7]. У Концепції НУШ зазначається, що інформаційна-цифрова компетентність – це впевнене, та водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні; інформаційна й медіаграмотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці; розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо) [7]. Професійна підготовка учителів фізики з необхідністю передбачає формування і подальший розвиток інформаційно-цифрової компетентності, що для педагогічної науки наразі є актуальною проблемою. З оглядом на розвиток інформаційних технологій провідного значення у сучасному суспільстві набуває формування і розвиток компетентностей пов’язаних з інформаційним процесом. На думку М. Сподарець, обов’язковою для сучасного вчителя є інформаційна компетентність, що «орієнтована на практичне використання інформаційних та комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності і не зводиться до оволодіння компонентами комп’ютерної грамотності» [16]. Освіта ХХІ століття спрямована на формування інформаційно-цифрової компетентності як однієї з ключових. Тому актуальність дослідження полягає у вивченні теоретичного матеріалу та набутого практичного досвіду щодо розвитку інформаційно-цифрової компетентності вчителя фізики.. Таким чином, завданнями є аналіз ключового поняття досліджуваної освітньої компетентності; розгляд особливостей використання нових інформаційних технологій для формування інформаційно- цифрових компетентностей; дослідження складників розвитку інформаційно-цифрової компетентності. Для вчителя інформаційно – цифрова компетентність надає можливість аналізувати та керувати освітнім процесом за допомогою використання всієї сукупності і різноманітності комп’ютерних засобів і технологій. Однак особливості сучасного освітнього процесу зумовлюють потребу в уточненні досліджуваного явища інформаційно-цифрової компетентності педагогів. Мета статті – вивчення різних підходів щодо трактування поняття «інформаційно-цифрова компетентність». Розкрити теоретичні засади та практичні можливості формування інформаційно-цифрової компетентності вчителя фізики. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, дотичні до проблеми формування інформаційно-цифрової компетентності, розглядалися як вітчизняними (В. Вембер, А. Гуржія, О. Кузьмінська, Н. Морзе, О. Спіріна), так і зарубіжними науковцями (В. Браздейкіс, С. Джан, Дж. Равен, Б. Цванефелд, Л. Салганік, Т. Сабаліускас, Д. Рікен, Д. Букантате, К. Пукеліс) [4, с. 38; 11; 3, с. 56–71]. Так Р. Гуревич, А. Гуржій, М. Жалдак, Н. Морзе, О. Спірін розглядають сутність і структуру цифрової компетентності й цифрової культури майбутніх учителів[5, 8]. Проблеми формування професійних компетентностей майбутніх учителів з використанням цифрових освітніх технологій досліджують Р. Гуревич, Н. Морзе, О. Співаковський [9]. Використанню цифрових освітніх технологій у вищій освіті присвячено праці В. Бикова, О. Глазунової, М. Шишкіної [3]. Шляхи педагогічного формування інформаційної культури у різноманітних суб’єктів навчання започатковано в наукових працях, присвячених формуванню інформаційної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів (О. Гончарова, І. Вєтрова, А. Вітухновська, С. Малярчук, О. Ракітіна, А. Ясінський та ін.), проблемам формування окремих компонентів інформаційної культури майбутніх учителів (В. Гриценко, Л. Коношевський, І. Пустиннікова, А. Столяровська, С. Сисоєва та ін.), зокрема, майбутніх вчителів фізики (П. Атаманчук, Т. Гордієнко, В. Заболотний, В. Сергієнко, В. Шарко та ін.). Виклад основного матеріалу. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року зазначає, що «Розбудова національної системи освіти в сучасних умовах з урахуванням кардинальних змін у всіх сферах суспільного життя, історичних викликів XXI століття вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на розв’язанні найбільш гострих проблем, які стримують розвиток, не дають можливості забезпечити нову якість освіти, адекватну нинішній історичній епосі» [10, c. 45–46]. Серед зазначених проблем актуальними є, зокрема, послідовне здійснення інформатизації системи освіти, впровадження в освітній процес інноваційних та інформаційно-комунікаційних технологій. Сучасний комп’ютер як засіб навчання і його програмне забезпечення мають надзвичайно потужні можливості стосовно організації навчального процесу. В основному дослідники пов’язують цей потенціал із такими факторами активізації пізнавальної діяльності учасниками навчального процесу, як наочність, емоційність, індивідуалізація навчання [17, с.78]. Є різні підходи щодо трактування поняття інформаційно-цифрової компетентності. На думку Л. Пєтухової, інформатична компетентність − це здатність до реалізації системного обсягу знань, умінь і навичок набуття та трансформації інформації у різних галузях людської діяльності для якісного виконання професійних функцій та усвідомленого передбачення наслідків своєї діяльності[12]. О. Спірін визначає інформаційну компетентність як підтверджену здатність особистості використовувати інформаційні технології для гарантованого донесення та опанування інформації з метою задоволення власних індивідуальних потреб і суспільних вимог щодо формування загальних та професійно-спеціалізованих компетентностей людини [15]. С. Прохорова у своєму дослідженні цифрову компетентність педагога трактує як здатність вчителя ефективно та результативно використовувати ІКТ у своїй педагогічній діяльності та для свого професійного розвитку. До складових елементів цифрової компетентності також входять додаткові знання, уміння, здатності та ставлення, серед яких технічні навички роботи з ІКТ, здатність застосовувати вказані ресурси у навчально-виховному процесі, та здатність планувати, аналізувати та керувати освітнім та виховним процесом за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Педагог повинен також критично оцінювати ресурси та бути добре ознайомленим з соціальними та етичними аспектами їх використання[13]. Г. Солдатова під цифровою компетентністю розуміє не тільки суму загальнокористувацьких і професійних знань та умінь, які представлені в різних моделях ІКТ-компетентності, а й установка на ефективну діяльність і особисте ставлення до неї, засноване на почутті відповідальності[14]. На її думку знання, вміння, мотивація на виконання завдання, а також почуття відповідальності за виконання обов’язків і досягнення поставлених цілей становлять каркас цифрової компетентності як частини соціальної компетентності особистості, її засвоєних компетенцій, що дозволяють успішно використовувати інформаційно-комунікаційні технології в житті. Автор розглядає цифрову компетентність як складний комплексний феномен, що визначає життєдіяльність людини в інформаційному суспільстві та включає в неї чотири види компетентності: 1) інформаційна і медіакомпетентність: знання, певні вміння, мотивація і відповідальність, які передбачають пошук, розуміння, організацію, архівування цифрової інформації, її критичне осмислення, створенням інформаційних об’єктів за допомогою цифрових ресурсів (текстових, образотворчих, аудіо та відео). 2) комунікативна компетентність: знання, певні вміння, мотивація і відповідальність, які потрібні для різних способів комунікації (електронна пошта, чати, блоги, форуми, соціальні мережі та ін.), що здійснюються з різними цілями. 3) технічна компетентність: знання, певні вміння, мотивація і відповідальність ефективного і безпечного використання технічних та програмних засобів для розв’язання різних завдань, зокрема використання комп’ютерних мереж, хмарних сервісів. 4) споживча компетентність: знання, певні вміння, мотивація і відповідальність, які передбачають вирішення за допомогою цифрових засобів та мережі Інтернет різних завдань, пов’язаних з певними життєвими ситуаціями, для задоволення різноманітних потреб. Інформаційна компетентність є сукупністю трьох компонентів: – інформаційна компонента (здатність ефективної роботи з інформацією у всіх формах її представлення); – комп’ютерна або комп’ютерно–технологічна компонента (що визначає уміння та навички роботи з сучасними комп’ютерними засобами та програмним забезпеченням); – компонента застосовності (яка визначає здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних та комп’ютерних технологій до роботи з інформацією та розв’язання різноманітних задач). Загальні компоненти інформаційно-цифрової компетентності: Уміння – визначати можливі джерела інформації, відбирати необхідну інформацію, оцінювати, аналізувати, перекодовувати інформацію; – використовувати сучасні пристрої для отримання, опрацювання, збереження, передачі та представлення інформації; – дотримуватися правил безпеки в мережах та мережевого етикету. Ставлення – ціннісні орієнтири у володінні навичками роботи з інформацією, сучасною цифровою технікою; – дотримання авторського права, етично–моральних принципів поводження з інформацією. Навчальні ресурси – освітні цифрові ресурси, навчальні посібники. Незважаючи на велику кількість наукових робіт, присвячених питанню цифрової компетентності (С. Прохорова, Дж. Равен, О. Сисоєва, М. Спектор та ін.), єдиного терміна для визначення цього виду компетентності немає. Здебільшого використовуються два терміни – цифрова компетентність (digital competence) та цифрова грамотність (digital literacy). В обох випадках володіння цифровою грамотністю або компетентністю передбачає «впевнене та критичне використання доступних технологій інформаційного суспільства для повсякденного спілкування, роботи та відпочинку» [2, c. 92]. Дослідженню сутності поняття «інформаційна компетентність» на сучасному етапі присвячено дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема В. Акуленко, В. Бикова, О. Божинської, О. Зайцевої, А. Пєтухової, О. Сисоєвої, D. Bawden, R. Paul, C. Stern та ін. Аналіз перерахованих робіт показав, що під інформаційною компетентністю вчені розуміють «системний обсяг знань, умінь і навичок, набуття, перетворення, передачі та використання інформації у різних галузях людської діяльності для якісного використання професійних функцій» [11, с. 5; 8, c. 67]. В основу розгляду шляхів формування цифрової компетентності у вчителів фізики покладено аналіз аспектів компетентності, запропонований у дослідженнях І. Зимньої [6, с. 25–26]: 1) мотиваційний аспект цифрової компетентності: вчитель фізики повинен бути переконаний у необхідності й важливості набуття цифрової компетентності . Для цього необхідно сформувати потребу у такому формуванні, яка переростає у мотив для оволодіння знаннями, уміннями, здатностями та способами навчальної діяльності, пов’язаними із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій навчання у процесі навчання фізики та професійній діяльності. Показниками, що свідчать про сформованість позитивних мотивів, що забезпечують активність вчителя щодо опанування цифровою компетентністю, є усвідомлене розуміння ним необхідності розвивати здатності, пов’язані з цифровою компетентністю, прагнення вивчати засоби мультимедіа та ІКТ, прагнення навчитися використовувати у процесі навчання фізики цифрові засоби навчання. 2) когнітивний аспект цифрової компетентності: вчителі фізики повинні навчитися шукати, розуміти, обробляти, організовувати та архівувати цифрову інформацію, критичного осмислювати її та створювати навчальні матеріали з використанням цифрового ресурсу; оволодіти спектром знань, умінь і способів навчальної діяльності, що забезпечать онлайн-комунікацію з учнями (дистанційне навчання) і колегами у різних формах та безпечне використання комп’ютера у професійній діяльності; 3) діяльнісний аспект цифрової компетентності: досвід застосування знань, умінь, здатностей і способів навчальної діяльності, пов’язаних з цифровою компетентністю в різноманітних ситуаціях навчального процесу з фізики; 4) корегувальний аспект цифрової компетентності: здатність вчителя фізики до регуляції процесу і результату застосування знань, умінь, здатностей і способів навчальної діяльності, пов’язаних з цифровою компетентністю. Висновки. Підсумувавши, можна зазначити, що інформаційно-цифрова компетентність – це інтегративне утворення, яке віддзеркалює здатність особистості до визначення інформаційної потреби, пошуку інформації та ефективної роботи з нею в усіх її формах та представленнях як у традиційній, друкованій формі, так і в електронному вигляді; вмінь працювати з комп’ютерною технікою та мультимедійними технологіями, навичок застосувати їх у професійній діяльності та повсякденному житті. На мою думку, інформаційно-цифрова компетентність, є важливим компонентом професійної компетентності сучасного педагога. Цифрова компетентність поєднує знання та вміння використовувати цифрові технології для організації освітнього процесу, критично оцінювати інформаційні ресурси в доцільності їх застосування у професійній діяльності, застосовувати технологічні інновації. Отже, варто відзначити, що було визначено поняття інформаційно-цифрової компетентності, виділено її компоненти, проаналізовано особливості формування ІЦК, розглянуто шляхи формування інформаційно-цифрової компетентності вчителя фізики. Отже, сучасний освітній процес не може бути цілісним і повноцінним без використання інформаційно –цифрової компетентності. В процесі стрімкого розвитку суспільства інформаційно-цифрова компетентність є чи не найважливішим складником сучасного навчально –виховного процесу. Для вчителя інформаційно-цифрова компетентність надає можливість аналізувати та керувати освітнім процесом за допомогою використання всієї сукупності і різноманітності комп’ютерних засобів і технологій. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених даній проблемі, питання трактування поняття інформаційно-цифрової компетентності педагога, визначення її структури та змісту потребують подальшого вивчення.
Список використаних джерел
| |
| Переглядів: 140 | Коментарі: 2 | |
| Всього коментарів: 2 | |||
| |||
