Постановка проблеми. Сучасна якість життя потребує від школярів не тільки знання і вміння виконувати певні завдання, а й, напевно, більшою мірою вирішувати проблеми і знаходити відповіді на життєві запитання. Отже, й сучасна школа покликана не просто давати інформацію,а організовувати такі форми навчання, що здатні підготувати учнів до перетворення знань на інструмент творчого освоєння світу.

         Сучасна освіта страждає від насиченості навчальних програм: на вивчення деяких тем відведена лише одна година. Учневі необхідно засвоїти велику кількість навчального матеріалу. Тому одним із найважливіших умінь школяра стає вміння кодувати великий обсяг інформації, будувати логічні ланцюжки для міркування, а значить, опановувати нові способи діяльності, чого так не вистачає в сучасному, багатому на великий обсяг інформації світі.

         Застосування технології графіки дозволяє вдало сполучати нові технології й методичні  прийоми традиційного навчання. Вони розвивають такі вміння, як здатність самостійно мислити, доводити свою точку зору, порівнювати і узагальнювати , класифікувати і систематизувати, визначати причинно – наслідкові зв`язки.

Використання графічних засобів візуалізації (схематичних зображень, схем, таблиць, малюнків, символів) полегшує розуміння навчальної інформації, сприяє осмисленню, кращому і міцнішому засвоєнню знань та їх реалізації учнями.

Мета статті – розкрити роль і значення інноваційних методик викладання зарубіжної літератури, визначити найбільш ефективні методи і форми навчальної роботи.

Анотація. У статті розглянуто сутність інформаційно-цифрової компетентності вчителя фізики  як однієї з ключових  професійних компетентностей; зроблено аналіз  компонентів інформаційної компетентності; розглянуто шляхи формування інформаційно-цифрової компетентності вчителя фізики.

  Ключові слова:  Компетентність, компетентнісний підхід, інформаційно-цифрова компетентність, інформаційно-комунікаційні технології.

  Постановка проблеми.  На сучасному етапі розвитку системи освіти в Україні пріоритетним завданням є підвищення її якості, що виступає основою формування соціально зрілої творчої особистості. Цьому сприяє організація освітнього процесу, яка здійснюється на основі компетентнісного підходу.    

  Компетентнісний підхід не є новим у вітчизняній освіті. Українські перспективи компетентнісного підходу в сучасній освіті досліджували вчені І. Бех, Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Єрмаков, О. Локшина, О. Овчарук,

Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачова, А. Хуторський та інші. Ними було обґрунтовано, що компетентнісний підхід дає змогу ефективно здійснювати перехід від знаннєвої парадигми освіти до діяльнісної, орієнтованої на актуальні і затребувані життям результати навчання.